Діти – це обов’язок батьків

Чому вихователі не можуть передавати вихованців молодшим членам
їхніх сімей

Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 р. №2947- ІІІ (зі змінами, далі—Сімейний кодекс) батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частиною 6 статті 12 Закону України«Про охо­рону дитинства» від 26 квітня 2001 р. № 2402-ІІІ(зі змінами, далі – Закон № 2402) встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до Закону № 2402.

У частині 3 статті 8 Закону України «Про до­шкільну освіту» від 11 липня 2001 р. № 2628 —III (зі змінами, далі – Закон№ 2628) зазначено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров'я, людської гідності.

Згідно з частиною 2 статті 11 ЗаконуУкраїни «Про дошкільну освіту», дошкільний навчальний заклад створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров’я відповідно до санітарно-гігієнічнихвимог та забезпечує їх дотримання.

Отже, закон передбачає відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, та дошкільного навчального закладу за навчання дітей, збере­ження їх життя та здоров'я тощо. Варто зазначи­ти, що відповідно до частини І статті 6 Сімейного кодексу, особа залишає за собою правовий статус дитини аж до досягнення нею повноліття.

Дитину – лише повнолітнім

Частина 2 статті 6 Сімейного кодексу визначає, що малолітньою вважається дитина до досягнен­ня нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до статті 32 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р. № 435- ІV(зі змінами, далі - Цивільний кодекс) фізичні особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років мають неповну цивільну дієздатність. Умови набуття та надання повної цивільної дієздатності визначаються статтями 34 та 35 Цивільного кодексу.

Забирати з дошкільного навчального закладу своїх братів та/або сестер має право лише особа, яка досягла повноліття. Зазначені вище норми встановлюють відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, та дошкільного навчального закладу за навчання дітей, збереження їх життя та здоров'я тощо.

Відповідно до частини 1 статті б Сімейного кодексу, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (18 років). Якщо мало­літню дитину із садочка забирає старший брат чи сестра, які не досягли повноліття, вони самі ще є дітьми. Батьки зобов'язані виконувати зазначені вище норми по відношенню до обох своїх дітей.

Якщо неповнолітня дитина забирає з дитсадка своїх менших братика чи сестричку, то батьки, вихователі та керівник закладу, даючи згоду на такі дії, наражають на небезпеку обох дітей. Тому забирати дітей з дошкільного навчального за­кладу своїх братів та/або сестер має право лише особа, яка досягла повноліття.

Батьки або особи, що за їх дорученням приво­дять дитину в дошкільний заклад, мають передати дитину вихователю або тому працівникові ДНЗ, який приймає дітей у цей час. Так само не­припустимо відправляти дитину в дошкільний заклад саму, без супроводу дорослого.

Увечері вихователь зобов'язаний передати ди­тину батькам або іншій особі, що прийшла за їх дорученням. Відтак вихователь не має права від­давати дітей з дошкільного закладу неповноліт­нім дітям, а також батькам у нетверезому стані.

Не батьками єдиними

Втім, обставини бувають різні. Тож якщо бать­ки хочуть аби їхню дитину з дитсадку забирала інша особа — бабуся, хрещена, а не неповно­літня дитина, то відповідно до чинних норма­тивно-правових актів вони повинні написати заяву на ім'я керівника навчального закладу. На підставі цієї заяви останній дає згоду на те, щоб, окрім батьків, дитину з ДНЗ забирали інші особи (за наявності у них документів, що посвідчують їх особу).

Якщо батьки розлучені

Розлучені батьки, що мають судові спори по дитині, повинні попередити керівника освітнього закладу. Відповідно до статті 153 Сімейного кодек­су України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків; коли таке право обмежене законом.

Стаття 159 Сімейного кодексу України перед­бачає вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, зокрема:

1. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихован­ні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

2. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

(Абзац перший частини другої статті 159 із змі­нами, внесеними згідно із Законом № 1397- VІ від 21.05.2009)

В окремих випадках, якщо це викликано інте­ресами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

(Частину другу статті 159 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 1397-VІ від 21.05.2009)

За заявою зацікавленої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може пере­дати дитину для проживання з ним.

Якщо будь-які судові розбіжності в опіці над дитиною таки існують, батьки зобов'язані заздалегідь попередити про це керівника дошкільного закладу.